Будь-яке насильство є порушенням прав людини, яке вимагає належної реакції із сторони суспільства та родини.
Насильство між дітьми, проблема яка, на жаль, сьогодні стає для України все більш актуально. Це пов’язано, зокрема, із вразливістю дитячої та підліткової психіки та впливом насильства на подальше життя дітей, які стали його жертвою або є агресорами.
Форми насильства:
Фізичне — побиття, штовхання, позбавлення сну або їжі.
Психологічне — приниження, крики, погрози, ізоляція від друзів.
Економічне — коли дитині не купують одяг за сезоном, відмовляють в медичній допомозі або примушують жебракувати, відбирають кошти.
Сексуальне — будь-які дії інтимного характеру щодо дитини.
Як діяти дорослим, якщо ви помітили ознаки насильства над дитиною?
Якщо ви побачили ознаки насильства над дитиною, ваша відповідальність — діяти. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою. Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте досвід словами «та нічого страшного не сталося».
Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен допомогти їй і захистити.
Ви можете звернутися:
до поліції — 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку (усно чи письмово). Поліція зобов’язана реагувати на повідомлення про насильство, навіть якщо ви не є родичем дитини;
до служби у справах дітей у вашому населеному пункті (зазвичай при місцевих органах влади або ЦНАПі);
до центру соціальних служб;
до безоплатної правничої допомоги за телефоном: 0 800 213 103 або на сайті: legalaid.gov.ua;
до громадських організацій: для постраждалих від насильства: 15-47;
на національну гарячу лінію: 0-800-500-335 / 116 123 або до чат-боту у Telegram: @nasylstvu_stop_bot;
Домашнє насильство
Згідно з Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, дитина, яка стала свідком (очевидцем) насильства між батьками, автоматично вважається постраждалою особою.
Кваліфікація: Насильство, яке переживає дитина-свідок (через страх, тривогу, нічні кошмари, енурез), кваліфікується як психологічне насильство, оскільки завдає шкоди психічному здоров’ю.
Права: дитина має повне право на всі види допомоги: психологічну реабілітацію, соціальний супровід, а також право бути зазначеним як постраждала особа у заяві матері.
Цікаві Факти
Вторинна травматизація або “опосередкована” травма”. Мозок дитини часто реагує на погрози, спрямовані на матір/батька, так само, якби ці погрози були спрямовані на неї.
Соматичні Прояви: у дітей-свідків часто виникають психосоматичні реакції: заїкання, затримка мовлення, часті хвороби, проблеми з увагою, енурез.
Психологічні прояви: підвищена агресивність або навпаки стан “завмирання”, проблеми з самооцінкою, відсутність відчуття безпеки від оточення.
Навчання Насильству: Діти, які спостерігають за насильством у сім’ї, в майбутньому мають високий ризик стати або кривдниками, або жертвами, оскільки засвоюють цю модель поведінки як “норму” стосунків.